Грицак, Василь Сергійович

Матеріал з ДОСЬЄ
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грицак Василь Сергійович RU
Грицак В.С.jpg
Голова Служби безпеки України (з 2.06.15 по 29.08.19)

Біографія

Народився 14 січня 1967 року у с. Буща, Дубенського району, Рівненщини. Випускник Смізької ЗОШ І-ІІІ ступенів 1984 року.

1992 року закінчив Луцький державний педагогічний інститут ім.Лесі Українки за спеціальністю "Історія".

З 1990 р. – по 2004 р. – проходив службу на оперативних та керівних посадах по лінії захисту національної державності та боротьби з тероризмом.

З 2005 року по 2009 рік очолював по черзі Управління СБ України у Київській області, Управління СБ України у м. Києві та Головне управління СБ України у м. Києві та Київській області.

З 2009 року до 2010 року обіймав посади заступника Голови Служби безпеки України, першого заступника Голови Служби безпеки України, очолюючи у цей період Головне управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБ України.

З 12 березня 2010 року – у розпорядженні Голови СБ України.

У липні 2014 року Указами Президента України генерал-полковник Грицак В.С. призначений першим заступником Голови СБ України та керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

З липня 2014 року – брав активну участь в антитерористичних операціях на сході України.

2 червня 2015 року призначений головою Служби безпеки України. Призначення підтримали 340 депутатів Верховної Ради. Указом Президента України №410/2015 введено до персонального складу Ради національної безпеки та оборони України.

25 березня 2016 року присвоєно найвище військове звання генерала армії України.

29 серпня 2019 року новообрана Верховна Рада проголосувала за звільнення Василя Грицака з посади Голови Служби безпеки України. Раніше, 20 травня 2019 року Василь Грицак подав новообраному президенту Володимиру Зеленському рапорт про відставку, а 30 травня - президент вніс у Верховну Раду подання про його звільнення.

Довідка: У ході великого інтерв'ю проросійському пропагандистському виданню одіозний депутат Державної думи Російської Федерації Сергій Марков, який також є одним з головних політологів Кремля, зарахував колишнього главу СБУ Василя Грицака до ТОП-5 головних ворогів Росії. Як відомо, завдяки вмілій організаційній роботі Грицака та оперативній реакції під його керівництвом СБУ було ліквідовано загрозу створення «параду псевдореспублік», зокрема – «Бессарабської народної республіки» на півдні Одеської області у травні 2015 року.

Депутат Держдуми заявив: "Глава Служби безпеки України Василь Грицак, керівник Міністерства внутрішніх справ Арсен Аваков, екс-глава Генерального штабу ЗСУ Муженко, секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов, а Пашинський та Парубій – люди, які найбільш відповідальні за терор 2014 року"[1]

9 травня 2019 року Василю Грицаку Указом Президента України №208/2019 надано звання Героя України.

Сім'я

  • Дружина - Ольга Володимирівна. Власник фірми, що спеціалізується на харчових продуктах. Починала у бізнесі з рядового менеджера.
Aquote1.png Що стосується дружини, - вона почала з того, що працювала менеджером, а потім започаткувала свою маленьку фірму, яка потихеньку розвивалася. Це типовий представник малого українського бізнесу. На фірмі працює менше 10 осіб. Вони займаються продуктами харчування[2] Aquote2.png
  • Син – Олег.

Новини

25 травня 2022 року Президент України Володимир Зеленський підтримав петицію щодо запровадження візового режиму для громадян Росії. Петицію оприлюднили 11 лютого. Вона вже набрала понад 26,7 тисячі підписів.

Питання щодо запровадження візового режиму з росією обговорюється вже не перший рік. У 2017 році тодішній голова Служби безпеки Василь Грицак виступив за візовий режим, а голова Мін'юсту Павло Петренко заявив, що юридичні механізми для такого кроку готові.[3]

Затримання Пукача

Під керівництвом та особистою участю Василя Грицака 22 липня 2009 року був затриманий у Житомирській області та доставлений до Києва екс-глава Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексій Пукач.


За словами Грицака, Пукач за період розшуку взагалі не залишав межі України.

"У нас була інформація, що він був у Луганській та Житомирській областях. Ми шукали і там, і там", - сказав Грицак.

"Ми не були впевнені, чи це він чи ні до останнього моменту, і за годину до темряви ми змушені були приймати рішення про штурм, оскільки, якби він помітив хоч щось, що викликало його занепокоєння, він би миттєво змінив місце знаходження" , - розповів заступник голови СБУ.[4]

Довідка: За офіційною версією, саме Пукач став головним виконавцем вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. За даними слідства, він організував стеження за журналістом та керував групою офіцерів міліції (Валерієм Костенком, Миколою Протасовим та Олександром Поповичем), які викрали Гонгадзе 16 вересня 2000 року та вивезли його в поле поблизу села Сухоліси Білоцерківського району Київської області. 29 серпня 2011 року Олексій Пукач визнав, що власноруч скоїв вбивство Гонгадзе, одночасно стверджуючи, що зовнішнє спостереження за журналістом було законним.

Затримання Сергія Іванченка

У грудні 1999 року внаслідок здійснення спільних оперативно-розшукових заходів співробітниками Служби безпеки України та правоохоронних органів Російської Федерації затримано громадянина України Сергія Іванченка. Затримував Іванченка особисто Василь Грицак.

Довідка: Іванченко перебував у міждержавному розшуку як обвинувачений у кримінальній справі, що розслідується слідчим управлінням Служби безпеки України за фактом зазіхання на життя державного діяча та замаху на вбивства осіб, які його супроводжують, а також за скоєння інших злочинів.

2 жовтня 1999 року у Кривому Розі було здійснено терористичний акт, спрямований проти кандидата у Президенти України Вітренко Наталії. Внаслідок вибуху гранати поранення різного ступеня тяжкості отримали 29 осіб, деякі з них стали інвалідами. Тоді на місці злочину було затримано двох. Один із них – Володимир Іванченко, брат Сергія Іванченка. Під час слідства затримані показали на С. Іванченка як на безпосереднього організатора терористичної акції.[5]

АТО. Боротьба із сепаратизмом

У липні 2014 року Указами Президента України генерал-полковник Грицак В.С. призначений першим заступником Голови СБ України та керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Довідка: Антитерористична операція на сході України (АТО) - комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Операція тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018 р. Після АТО на сході України була введена операція об'єднаних сил (ООС)

Політолог Березівець, Тарас Березовець на своєму блозі дав стислу оцінку призначенню Василя Грицака на посаду керівника АТЦ.

По-перше, це не одіозний регіонал Василь Грицак, а його повний однофамілець (деякі плутають).

По-друге, новий шеф АТЦ був призначений як альтернатива Василю Крутову, який не зміг через свою закостенілість впоратися з покладеними функціями. Крутова призначили в умовах цейтноту, коли потрібна була терміново людина "з біографією", але вміння і знання Крутова застигли на рівні 1980-х, і гібридна війна – все ж таки доля молодших офіцерів.

Втретє, Грицак – колишній керівник управління "К" боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Крім управління АТЦ, він ще через свій досвід повинен стежити за масштабами витрати коштів військовими та МВС і припиняти крадіжку, яка в умовах війни, як ми розуміємо, процвітає.

Вчетверте, це призначення означає перехід від військової операції до поліцейської – встановлення, затримання, конвоювання військових злочинців, посібників терористів. Тобто, багатомісячна нудна зачистка від злочинних елементів Донбасу.

Період керівництва антитерористичною операцією на сході України зробив генерал-полковник Василя Грицака справжньою легендою. Понад 30 тисяч кілометрів наколісив він дорогами війни. Його назвали "Директором війни".

Aquote1.png Знаю Василя Грицака як Офіцера, який особисто брав участь не тільки у плануванні, а й у виконанні бойових операцій, не ховаючись за спинами своїх підлеглих." А таких генералів на фронті, повірте, дуже мало... [6] - Дмитро Ярош про ТВО Голови СБУ Aquote2.png
Aquote1.png Сергійович - шановний в Конторі старший офіцер, опер і "пахар", головний "по війні", який прийняв команду СБушників ще в липні минулого року і з тих пір у парі з незамінним Квадратом, могутнім Толею Новаком (нині формує спецназ НАБУ, силовий підрозділ) - написав волонтер та громадський активіст Олексій Мочанов на своїй сторінці у Facebook Aquote2.png

Грицак василий сергеевич 5 200.png Грицак василий сергеевич 8 200.png Грицак василий сергеевич 10 200.png Грицак василий сергеевич 15 200.png Грицак василий сергеевич 18 200.png Грицак василий сергеевич 7 200.png Грицак василий сергеевич 27 200.png Грицак василий сергеевич 30 200.png Грицак василий сергеевич 19 200.png Грицак василий сергеевич 21 200.png IMG 1913 200.png Грицак привал 200.png Грицак василий сергеевич 17 200.png IMG 2193 200.png IMG 2204 200.png IMG 3291 200.png IMG 4376 200.png Грицак ярош 300 .jpg link-http://dosye.info/images/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B0%D0%BA_%D0%B0%D1%82%D0%BE.jpg

Довідка: За даними ЗМІ генерал-полковник Грицак, разом з офіцерами ЦСО "А" ("Альфа") досить часто виходив на бойові завдання.[7] [8]

Звільнення заручників

Звільнення заручників. 14 серпня 2014 року

14 серпня 2014 року в зоні антитерористичної операції відбувся перший офіційний обмін заручників. У процесі брали участь представники т.зв. ДНР, ОБСЄ та керівники АТЦ Служби безпеки України. Усього було обміняно 52 особи за формулою 26 на 26. Операцією з обміну особисто керував генерал-полковник Василь Грицак.

Таких обмінів було десятки. Але хочеться докладніше зупинитись на одному. На тому, що змушує інакше поглянути на генерала Грицака.

Aquote1.png

Щойно мені повідомили, що звільнено 6 полонених, які утримувалися у Горлівці, серед яких колишній співробітник Генпрокуратури, директор дитячого пансіонату. Також звільнено 20 військовослужбовців, які утримувалися в Донецьку, — написав 10 вересня у своєму facebook Петро Порошенко

Aquote2.png

Операцію про яку піде мова було проведено 10 вересня 2014 року. "Перемовини тривали вже кілька днів, а керував операцією Василь Грицак", - каже Юрій Б., полковник СБУ.

"ДНР" пообіцяла віддати 11 військовослужбовців. На той момент свої домовленості ми виконали. Хлопців мали перевезти на «нейтралку», на пост ДАІ до Майорська, поряд із Горлівкою і залишити.

"О 11:30 наступного дня (10 вересня) ми приїхали на «нульовку», до «Баті» вже разом із Грицаком", - каже Юрій К., полковник СБУ. Група провела розвідку, почали чекати на переговорників з того боку. Раптом пролунав дзвінок. Телефонував Андрій, польовий командир ДНРівців, їх знову, щось не влаштовувало і він знову почав кричати по телефону. Тоді слухавку в мене взяв Василь Сергійович. Він поговорив із Андрієм, заспокоїв його. Потім дав команду висуватися, і колона вирушила до Майорська, на «нейтралку». Колона складалася з двох намиста та УАЗу «Патріот». А це всього 7 співробітників «Альфи», я і Василь Грицак. Резервні два намиста, з вісьмома людьми, залишилися на нашому блокпосту.

Під'їхавши до колишньої посади ДАІ Майорськ знову набрали Андрія та передали слухавку Василю Сергійовичу. Розмова була на підвищених тонах. Донецький польовий командир люто кричав: або їдете за своїми в Горлівку, або при включеній слухавці ви почуєте як ми їх розстріляли. Телефон працював на гучному зв'язку, і всі, хто був поряд зі мною, чули цю загрозу чітко. Бойовики дали п'ять хвилин на ухвалення рішення.

Довідка: За період роботи Об'єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження зниклих в районі проведення антитерористичної операції при Службі безпеки, знайдено, звільнено - 3227 осіб

5 хвилин закінчилися. Грицак зняв із себе автомат, верхній одяг на якому були знаки військової відзнаки (погони), взяв у «Квадрата» дві гранати, пістолет, підійшов до хлопців і сказав: «У мене вже дорослий син. А ви маєте виростити своїх дітей». На заперечення з боку старшого «Альфи» та «Квадрата», додав – «Це моє рішення».

Генерал сів до УАЗу «Патріот» і дав газ, наостанок віддавши розпорядження «прикривати на виході». Гранати з розтиснутими вусиками, він поклав у кишеню двері. Машина пішла до Горлівки. Загалом Грицак був відсутній більше години, який здався нам вічністю. Ми негайно підтягнули наші дві резервні машини і максимально наблизилися до блокпоста на в'їзді до Горлівки (він так і називається «майорський блокпост сепаратистів»). Приблизно через 40 хвилин очікування деякі гарячі голови з «Альфи» наполягали на «заході» в місто. Не треба нікому, напевно, пояснювати, що цинки з патронами були розкриті, гранатомети та інші боєкомплекти були в повній готовності.

На малій швидкості з увімкненою «аварійкою» (за умовами того боку) «Патріот» пройшов блокпост. Пізніше стало відомо, коли генерал під'їхав до Нікітського (район Горлівки), там його зустріли двоє на «Ниві» у в'язаних масках. Бойовики обшукали його, після чого сказали, щоб він очікував. У цей момент "Квадрат" занепокоївся. Наша рація поки що «добивала», хлопці постійно цікавилися і хвилювалися.

За кілька хвилин ДНРівці запропонували рухатися за ними. За Нікітським ринком, об'їхавши з правого боку підірваний міст, зупинилися, вийшли з машини. Посипалися питання: «Прізвище»… «Військове звання»… «Підрозділ»… Один із ДНРівців знімав усе на відео. Після трихвилинної суперечки Грицак відказав: «Я приїхав не знайомитися, а забрати наших хлопців. Ви віддаєте наших?». Лише після цього заручників вивели.

На запитання: «Це наші військові»? «Ні, військовополонені. – пролунала відповідь. – Але всі вони коригувальники вогню. Не хочеш, не бери! У цей момент їхній оператор, який знімав усе на камеру, почав голосно коментувати те, що відбувається: «Знімаємо процес передачі військовополонених українській армії».

Після того, як усі сіли в машину стали виїжджати з Горлівки, їхали повільно із увімкненими аварійками».

В цей час звільнені, не до кінця розуміли, що відбувається, вони не вірили в те, що їхні страждання вже закінчилися, що через кілька хвилин вони вийдуть з пекла ...[9]

Посилання